Курс
“Договори про поділ спільного майна подружжя”

У подружжя нерідко виникає потреба здійснити поділ їх спільного майна (для ведення бізнесу, з метою передачі частини подружнього майна у заставу, іпотеку тощо).
Поділ спільного майна подружжя – це один із способів припинення права спільної сумісної власності подружжя на вимогу одного або обох з подружжя. Сутність поділу полягає у тому, що спільне майно розподіляється між подружжям, в результаті чого спільна власність припиняється і кожен з членів подружжя стає власником частини спільного майна.
Поділ подружнього майна можна здійснити як в судовому порядку, так і у безспірному порядку, уклавши при цьому договір про поділ спільного майна подружжя, який достатньо поширений у договірній практиці подружжя в Україні.
Вказані майнові маніпуляції можна здійснити як під час перебування чоловіка та дружини у шлюбі, так і після його припинення.
Приклад – пункт 1.1 зразка Договору.

Договір про поділ подружнього майна повинен містити умови про:
а) предметний перелік конкретних речей та інших об’єктів, що входять до складу спільного майна, що підлягає поділу;
б) характеристику та вартість кожного об’єкта, що підлягає поділу;
в) частки або пропорції, в яких здійснюється поділ майна подружжя;
г) способи поділу майна.

Дуже важливим при укладенні договору є питання визначення переліку спільного майна, що підлягає поділу. Необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, що є на момент поділу, а також з'ясувати джерела придбання останнього. 
                 Об'єктом договору про поділ майна є набуте подружжям за час               перебування в шлюбі майно, наявне на момент укладення договору. 
Характерною особливістю цього договору є те, що майбутнє майно подружжя, тобто те, яке відсутнє на момент укладання договору і буде належати подружжю лише у майбутньому, не може складати його предмет. Поруч з речами предметом даного договору можуть бути права вимоги та борги. Наприклад, у власність одного з подружжя може бути передана придбана в кредит квартира разом з покладенням на нього зобов'язання погашення решти боргу.
Зокрема, необхідно виділити з усієї маси майна те, яке набуте подружжям за час шлюбу. При цьому не підлягає включенню у поділ роздільне майно подружжя відповідно до СК України та майно, набуте виключно для задоволення потреб дітей (дитячі меблі, вклади, внесені на ім’я дитини).
Приклад – пункти 1.2.1, 1.2.2, 1.2.3 зразка Договору.

Щодо характеристики кожного предмета, що входить в перелік спільного майна, варто враховувати вимоги чинного законодавства України .  Зокрема, у тому випадку, якщо об'єктом договору є нерухоме майно, необхідно вказати дані, які дозволяють чітко визначити тип (вид) об'єкта (житловий будинок, квартира, приміщення, об'єкт незавершеного будівництва тощо),   його адресу та місцезнаходження. Якщо об’єктом виступає земельна ділянка – обов’язково вказується її кадастровий номер.
Приклад – пункт 1.2.3 зразка Договору.

У договорі про поділ майна також має встановлюватися дійсна його вартість на момент поділу з урахуванням таких чинників як знос, втрата споживчих якостей, інфляція тощо. Вартість встановлюється за погодженням сторін, а якщо згоди з цього приводу не було досягнуто – вказується оціночна вартість майна відповідно до законодавства про оцінку майна.
Приклад – пункт 2.3 зразка Договору.

У ч. 1 ст. 70 СК України закріплено принцип, згідно з яким у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Таким чином, при укладенні договору про поділ спільного майна подружжя може відійти від цього принципу. У даному разі відступ від принципу рівності часток у договорі можливий як за обставин, що мають істотне значення як це передбачає ч. 2 ст. 70 СК України, зокрема, якщо один із членів подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї, так і за будь-яких інших обставин, які сторони передбачили в договорі про поділ, у тому числі й безумовно.
На практиці також виникають питання про межі свободи у визначенні розміру часток у спільному майні подружжя. На наш погляд, у даній ситуації слід виходити з того, що чинне сімейне законодавство України не встановлює жодних вимог щодо здійснення добровільного поділу майна, адже подружжя таким чином реалізує свою свободу договору. У той же час серед фахівців в галузі сімейного права висловлювалася пропозиція, що в сімейному законодавстві України мають бути передбачені норми, які містили б гарантію одержання одним з членів подружжя певної мінімальної частки у майні, що набувається під час шлюбу. 
Приклад – пункт 1.3 зразка Договору.
Крім того, варто зазначити, що у подружжя залишається право, закріплене у ч. 3 ст. 70 СК України, на збільшення частки, у разі, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Подружжя має право встановити в договорі один з наступних способів поділу їх спільного майна. 
По-перше, сторони можуть поділити речі між собою з врахуванням їх вартості і частки кожного у спільному майні, визначеної законом чи договором. Даний спосіб поділу майна є найпростішим. 
Приклад – пункт 1.4 зразка Договору.

По-друге, сторони управомочені передати майно у натурі одному з подружжя з покладанням на нього обов'язку компенсувати іншому його частку грошима. Такий спосіб поділу застосовується у випадку, коли у майнову масу включаються так звані неподільні речі. При цьому подружжя може у договорі точно вказати, в якому порядку і протягом якого часу будуть повернуті гроші. 
По-третє, подружжя вправі поділити майно у натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення. Даний спосіб поділу спільного майна стосується подільних речей, що при поділі не змінюють своїх корисних властивостей, а лише зменшуються у кількісному вираженні. Найчастіше поділ майна у натурі здійснюється щодо житлового будинку, який належить подружжю. 
По-четверте, подружжя має право продати майно і поділити між собою отриману суму.Чинним сімейним законодавством не передбачений такий спосіб поділу подружнього майна. Однак він не суперечить закону, тому може бути включений у договір. 
Подружжя вправі за домовленістю застосувати і комбінований спосіб поділу майна: деякі речі можуть бути поділені між ними у натурі, інші - реалізовані з поділом отриманої суми, треті – передані одному із подружжя з визначенням грошової компенсації іншому члену подружжя тощо.

Форма договору про поділ спільного майна подружжя.

Сімейне законодавство не містить чітких приписів щодо форми укладення даного правочину. У ч. 2 ст. 69 СК України міститься застереження про те, що договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений. Це дозволяє розглядати нотаріально посвідчений договір як правовстановлюючий документ, на підставі якого здійснюється реєстрація права власності на об’єкти нерухомості. Правила щодо нотаріального посвідчення вказаного договору містяться також у п.п. 4.4.-4.6 глави 5 розділу 2  наказу Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р. “Про порядок вчинення нотаріалних дій нотаріусами України”. Відсутність нотаріального посвідчення у цьому випадку тягне його недійсність. 
У той же час СК України не містить спеціальних норм щодо форми договору, предметом якого не є житловий будинок, квартира, інше нерухоме майно. Цілком логічним виглядає застосування у даному разі загальних правил щодо форми правочину, передбачених ст.ст. 205-208 ЦК України, виходячи з яких подружжя може скористатися як усною, так і письмовою формою. Безумовно, подружжя не позбавляється права здійснити нотаріальне посвідчення договору про поділ спільного майна, навіть якщо в його складі взагалі немає об’єктів нерухомості.