Курс
“ДОГОВОРИ ПРО СПЛАТУ АЛІМЕНТІВ НА ДРУЖИНУ/ЧОЛОВІКА”

З прийняттям СК України інститут аліментних зобов’язань зазнав істотних змін. Раніше розмір і порядок стягнення аліментів визначалися імперативними нормами закону, а домовленості про сплату аліментів не визнавалися.
Нове сімейне законодавство України дозволяє говорити про так звану аліментну революцію. Тут йдеться про договірне регулювання аліментних відносин подружжя. В умовах сьогодення подружжя має право укласти договір про утримання, або іншими словами аліментний договір.

У сімейному законодавстві України передбачена можливість укладення наступних договорів з приводу утримання подружжя:
а) договір подружжя про надання утримання (ст. 78 СК України);
б) договір про участь у додаткових витратах на утримання подружжя (ст. 78 та 90 СК України);
в) договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержанням одноразової грошової виплати (ст. 89 СК України);
г) відповідні положення про утримання подружжя також можуть бути включені у шлюбний договір ( ст. 99 СК України).

В рамках цієї лекції ми розглянемо класичний договір про надання утримання.
Цей договір укладається у різних життєвих ситуаціях :
у випадку непрацездатності чоловіка/дружини,
у період вагітності дружини та до досягнення новонародженою дитиною 3-ох річного віку,
перебування на утриманні чоловіка/дружини дитини-інваліда
та в будь-яких інших випадках, коли у подружжя виникає потреба визначитися із питаннями утримання.
За умовами договору про надання утримання один із подружжя зобов’язується надавати утримання іншому із подружжя у розмірі, в спосіб і строки, встановлені у такому договорі.
Приклад – пункти 1.1 та 1.2 Договору.

Договір про надання утримання подружжя – це сімейно-правовий договір, за яким одна сторона зобов’язується надавати утримання іншій стороні у розмірі, в спосіб і строки, встановлені у такому договорі.

Основні умови договору. За договором про надання утримання подружжя сторони можуть визначити
умови (підстави) надання утримання,
форму утримання,
розмір аліментів,
строки надання утримання
та порядок його здійснення.

В СКУ (ч. 2 ст. 75 СК України) визначено чіткий перелік умов (підстав) за наявності яких один із подружжя може клопотати перед судом про утримання. Це:
непрацездатність одного із них,
потреба у матеріальній підтримці,
а також можливість іншого з подружжя таку матеріальну підтримку надавати.
У той же час ч. 1 ст. 78 СК України передбачено, що за договором про сплату аліментів сторони вправі на власний розсуд визначити умови виплати аліментів. Отже, договір про сплату аліментів може бути укладено як за наявності передбачених в законі умов:
у випадку непрацездатності чоловіка/дружини (ч. 2 ст. 75 СК України), в тому числі і після розлучення (ст. 76 СК Україні),
у період вагітності дружини та до досягнення новонародженою дитиною 3-ох річного віку (ст. 84 СК України),
перебування на утриманні чоловіка-батька дитини до досягнення нею 3-ох річного віку (ст. 86 СК Україні);
перебування на утриманні чоловіка/дружини дитини-інваліда (ст. 88 СК України),
так і в інших випадках, не передбачених у чинному сімейному законодавстві.

Як випливає із ч. 1 ст. 78 СК України сторони можуть відійти від положень сімейного законодавства і на власний розсуд визначити свої права та обов’язки, наприклад, не пов’язувати виникнення права на аліменти з непрацездатністю одного з подружжя та потреби у матеріальній допомозі. Зокрема, утримання працездатного подружжя може бути обумовлено іншими обставинами, наприклад, у випадку довгострокового спільного проживання або виконанням обов’язків по веденню домашнього господарства, вихованню дітей, тощо.
Наприклад, коли чоловік виплачує утримання дружині – домогосподарці, яка здійснює дії, пов’язані з веденням домашнього господарства – готувати їжу, прибирати, здійснювати догляд за дітьми тощо.
Вказані обставини можуть стосуватися як утриманця (досягнення певного віку, тимчасова відсутність роботи, ведення домашнього господарства тощо), так і наявності у платника можливості сплачувати встановлений розмір утримання (наявність постійного місця роботи або доходу від визначеного роду занять: зайняття підприємництвом, ведення фермерського господарства тощо).
При цьому важливо, щоб договір про утримання подружжя не погіршував умови утримання визначені у СК України. Зокрема, в аліментний договір не можна включати положення про позбавлення чи обмеження права непрацездатного подружжя, що потребує матеріальної допомоги, на отримання аліментів.

Розмір грошового утримання (аліментів) сторони можуть визначити у твердій грошовій сумі або у відсотках від заробітку. Якщо аліменти визначено у твердій грошовій сумі, то в договорі необхідно врегулювати питання індексації відповідно до зміни рівня інфляції.
Приклад – пункт 2.2 та 3.7 Договору.

Як правило, згідно із вимогами чинного сімейного законодавства України аліменти виплачуються щомісячно. Проте в договорі сторони можуть визначити альтернативні варіанти періодичності надання утримання: щотижнево, щоквартально, щорічно тощо. 
Приклад – пункти 2.1, 2.3 та 3.1 Договору.

Виплата коштів по утриманню може здійснюватися шляхом передання готівкових коштів з оформленням розписку про отримання або шляхом перерахування коштів на банківський рахунок отримувача, або за допомогою здійснення поштового переказу на  ім’я отримувача. 
Приклад – пункт 3.2 Договору.

У відповідності до ст. 78 СК України такий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Недотримання встановленої вимоги є підставою для визнання такого договору нікчемним у відповідності до ст. 220 ЦК України. 

Виконання забезпечується особливими юридичними засобами, а саме: у разі невиконання платником свого обов’язку аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до ч.2 ст. 78 СК України у разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором про надання утримання аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, сторонам не потрібно звертатися до суду. Захист їх прав здійснюється у безспірному порядку, шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису на аліментному договорі подружжя відповідно до ст. 18 ЦК України у порядку, передбаченому ЗУ “Про нотаріат” від 2 вересня 1993 року № 3425-XI та постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, якою затверджено “Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”.